Ментальне здоров’я дітей під час війни
https://drive.google.com/file/d/1fdVcReH5vn8d03ihNbP1uRoBN8GALNSu/view
Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам
Люди здатні на більше, ніж самі про себе думають.І впоратися зі стресом їм під силу — як самостійно,
так і з допомогою спеціалістів. Існує набір технік та навичок, які допомагають пережити кризові
ситуації дітям і дорослим.ЮНІСЕФ зібрав у цій брошурі інформацію про ознаки, які вказують на потребу звернутися за психологічною підтримкою, техніки допомоги собі та дітям, ігри та вправи для стабілізації емоційного стану, а також контакти спеціалістів.
Дотримання
режиму дня
Обговорення
тривожних подій
Прокидатися щоранку в один і той самий час, гратися в ігри з
рідними та друзями, робити уроки, готувати обід, розмовляти
після вечері в родинному колі, обійматися та співати — намагайтеся повернути те, що ви робили до війни, адже це допомагає дитині почуватися спокійніше і впевненіше. Якщо зараз ви
не можете повернутися до свого звичного режиму дня, створіть нові ритуали — головне, щоб одні й ті самі дії повторювалися щодня в той самий час.
Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після
перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойових дій проводьте невеликі сімейні бесіди. Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула («зараз ми
в безпеці»). Скажіть, що це було важко, але дитина впоралася,
і ви, батьки чи близькі дорослі (опікуни), пишаєтеся її силою.
Підкресліть: те, що дитина подолала складнощі, допомогло й
батькам. У проживанні критичних ситуацій через їхнє проговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а й на діях, які допомогли впоратися дитині й вашій родині.
Щоб уникнути стану «фрагментації пам’яті» (це коли ми перестаємо пам’ятати послідовність дій під час травматичних подій),
потрібно переказувати події та дії членів родини в цей час.
Наприклад: «ми почули, що…», «ми пішли, було страшно, сумно,
ми зробили це…». Якщо дитина готова, можна заохочувати і її
переказувати події. При цьому важливо говорити, що «і мені,
і тобі було страшно (сумно, тривожно, ми сердилися), але ми
впоралися». Цей метод дозволяє дитині побачити, що її почуття збігаються із почуттями дорослих, що вона не сама, а також
зняти емоційне напруження.
Створення нових
ритуалів
Щоденне спілкування
на різні теми
Підтримання
емоційного зв’язку
Спілкування потрібне кожному. Щоб дитина не почала ізолюватися, з нею треба говорити про речі, які стосуються її
життя: про прогулянки, книги, фільми, ігри. Попросити навчити
дорослих чогось, що в неї добре виходить. Це допоможе їй
відчути, що вам важливі її інтереси.
Якщо ви переїхали або втратили можливість робити те, що було
для вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може
бути читання вголос, вечірні обійми, спільні ігри, співи тощо.
Спільні дії допоможуть дитині відчути єдність і силу сім’ї.
Особливо зараз для дитини важлива емоційна близькість із
батьками. Щоб зберігати її та зміцнювати, потрібно обіймати
дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за
витримку, за вміння, які демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції. Наприклад, спитайте в дитини,
як саме вона відчуває, що мама й тато її люблять. Зазвичай
діти висловлюють найбільш прийнятний на цей момент варіант. Якщо вона не відповідає, запропонуйте таку вправу-гру:
візьміть іграшку, скажіть, що іграшка засмучена, і запропонуйте дитині втішити її. Дивіться на дії дитини — саме таких дій від
вас потребує і вона.
Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматичний досвід, не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів. Тому слід запитувати дитину, чи можна її пригорнути.
Розвиток почуття
гумору
Звернення до психолога
Не зволікайте зі зверненням до спеціаліста за психологічною
допомогою, якщо дитина постійно пригнічена чи агресивна,
уникає активності, спілкування з однолітками, втратила апетит і нормальний сон.
ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА
Коротка інструкція
Коли десь далеко чи поряд відбуваються трагічні події, ми намагаємося допомогти людям, які потрапили в біду.
Пропонуємо коротку інструкцію з першої психологічної допомоги, основна суть якої— надання загальнолюдської підтримки і практичної допомоги людям, які постраждали через тяжкі кризові події. Ця інструкція для тих, хто щиро хоче допомогти людям, які пережили чи переживають такі трагічні події. Незважаючи на свою назву, перша психологічна допомога містить, окрім власне психологічної, також і соціальну підтримку.
Припустимо, що ви добровільно вирішили надавати допомогу в зоні масштабного стихійного лиха або ж опинилися на місці пригоди, де є потерпілі. А може, ви учитель чи фахівець іншої професії і говорите з місцевим жителем, на очах якого раптово загинув хтось із близьких. Ця інструкція допоможе вам дізнатися, що саме говорити і робити, щоб допомогти людям у стані психічного дистресу.
Що таке перша психологічна допомога?
Перша психологічна допомога (далі — ППД) — це сукупність заходів загальнолюдської підтримки і практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і нужду.
Відповідальне надання першої психологічної допомоги базується на чотирьох принципах.
- Захищати безпеку, гідність і права людини.
- Пристосовувати свої дії до культурних традицій людей.
- Берегти себе.
Підготовка
- Дізнайтеся, що сталося.
- Дізнайтеся, яка допомога і підтримка є на місці.
- Дізнайтеся про можливі загрози безпеки.
Етика
Пропонуються такі етичні правила: «треба» і «не можна». їх дотримання допоможе запобігти спричиненню людям подальшої шкоди, забезпечить їм максимальну допомогу і дії. Надавайте допомогу способами, найбільш зручними для людей, яким ви допомагаєте. Подумайте, що можуть означати ці етичні норми в контексті вашої культури (див. пам'ятку).
Деякі постраждалі можуть потребувати набагато більшого, ніж ППД. Ви повинні знати межі своїх можливостей і залучати до допомоги інших, якщо потрібна медична чи інша допомога для порятунку постраждалого.
Особи, які потребують невідкладної серйозної допомоги:
- із важкими травмами, що загрожують життю, ті, хто потребує екстреної медичної допомоги;
- у пригніченому психічному стані, що не дає змоги їм самостійно подбати про себе чи про своїх дітей;
- ті, хто може завдати шкоду собі;
- ті, хто може завдати шкоду іншим.
Щоб надавати ППД, не обов'язково мати кваліфікацію психолога чи фахівця із соціальних питань. Якщо ж ви хочете допомагати людям у кризових ситуаціях, ми рекомендуємо вам працювати через організації або громадські групи.
УВАГА!
Діючи самостійно, ви можете наражати себе на ризик, ваші дії можуть негативно вплинути на координацію заходів, і ви навряд чи зможете спрямувати постраждалих туди, де їм будуть надані необхідні ресурси й допомога.
Приклад бесіди з дитиною, яку не супроводжують дорослі
Поряд із групою біженців ви помічаєте хлопчика приблизно 10-ти років, який стоїть сам і виглядає дуже наляканим.
Ви (опускаючись на одне коліно, щоб бути на рівні очей дитини). Привіт, мене звати ___________. Я із _____________, і я тут, щоб тобі допомогти. Як тебе звати?
Дитина (опустивши очі, тихо). Адам.
Ви. Привіт, Адаме. Ти, напевне, дуже довго їхав. Пити хочеш? (Створіть елементарні комфортні умови: запропонуйте дитині перекусити, попити, дайте ковдру тощо.) Де твої мама і тато?
Дитина. Не знаю. (Починає плакати,)
Ви. Я бачу, що тобі страшно, Адаме. Я спробую допомогти тобі і відведу до людей, які допоможуть знайти твоїх рідних. Можеш сказати своє прізвище і звідки ти?
Дитина. Так, я Адам Дюваль. Я із селища.
Ви. Добре, Адаме. Коли ти востаннє бачив кого-небудь із своїх рідних?
Дитина. Старша сестра була там, коли за нами приїхала машина. Але тепер я не можу її знайти.
Ви. Скільки років сестрі? Як її звати?
Дитина. Роза. їй 15 років.
Ви. Я спробую Допомогти тобі знайти сестру. А де ваші батьки?
Дитина. Ми всі втекли із села, коли почали стріляти. Ми із сестрою загубилися. (Плаче.)
Ви. Мені дуже шкода, маленький. Напевно, тобі було страшно, але зараз ти в безпеці.
Дитина. Я боюся!
Ви (з теплотою, природним голосом). Я розумію тебе, ми тобі допоможемо.
Дитина. Що мені робити?
Ви. Я побуду з тобою, ми спробуємо знайти твою сестру. Добре?
Дитина. Так, дякую.
Ви. Тебе ще щось тривожить? Що-небудь ще треба?
Дитина. Ні.
Ви. Адаме, нам треба поговорити з тими людьми — вони допоможуть тобі знайти сестру та інших рідних. Я піду з тобою, щоб з ними поговорити. (Важливо допомогти дитині зареєструватися в авторитетній організації із розшуку сім’ї чи із захисту дітей, якщо такі є.)
Зверніть увагу на такі свої дії у наведеній вище розмові:
- ви побачили в натовпі біженців дитину без супроводу дорослих;
- опустились на одне коліно, щоб бути на рівні очей дитини;
- розмовляли з дитиною спокійно й лагідно;
- отримали інформацію про сім'ю дитини, про те, як звати її сестру;
- залишалися з дитиною, поки не знайшли надійну організацію з розшуку зниклих членів сім'ї, яка зможе влаштувати дитину в безпечні умови до тих пір, поки її сім'я не буде знайдена.
ДІТИ ЗІ СТАТУСОМ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНОЇ ОСОБИ
Нині у країні виникла гостра необхідність у розширенні спектру соціальних, психологічних послуг, підвищенні рівня професійних можливостей спеціалістів психологічної служби системи освіти для забезпечення якісного соціально-психологічного супроводу навчально-виховного процесу.
Як і раніше, вразливими групами населення залишаються діти із соціально незахищених категорій. Проте з'являються й нові для українського суспільства категорії: сім'ї, члени яких загинули або були поранені під час трагічних подій, сім'ї військовослужбовців, сім'ї, які вимушено стають внутрішніми мігрантами. Надзвичайної уваги з боку фахівців психологічної служби потребують діти із сімей, у яких загинули рідні та близькі, друзі, знайомі.
Для зменшення негативних зовнішніх впливів на дитину та подолання негативних психологічних наслідків подій, що відбуваються в країні, для всіх учасників навчально-виховного процесу необхідна тісна співпраця адміністрації навчального закладу, педагогічних працівників із фахівцями психологічної служби. Лише в тандемі можна досягти дійсно позитивних результатів для дитини.
УВАГА!
Нині часто використовують неправильно визначені статуси для людей, які вимушені мігрувати (переселитися) з території свого постійного проживання у зв'язку із зовнішніми обставинами. Така плутанина ускладнює організацію процесу для задоволення соціальних потреб людей.
Для ефективної організації соціально-педагогічної роботи спеціалісту необхідно знати статус людини, якій надається допомога.
Біженець — це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності... (Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-\/І).
Мігрант — це людина, що свідомо та з власної волі перетинає державні чи адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, що постійно проживає на території України, якого змусили чи який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Проекту Закону України про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У своїй роботі з дітьми, сім'ї яких стали вимушеними внутрішніми мігрантами, доречно керуватись Порядком взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженим наказом № 1983/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 Міністерства сім'ї, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці, Міністерства транспорту України, Міністерства внутрішніх справ та Держдепартаменту з питань виконання покарань.
Коди складних життєвих ситуацій, які використовують у своїй роботі суб'єкти соціальної роботи відповідно до вищезазначеного наказу, збігаються із кодами, якими користується соціальний педагог. Це, у свою чергу, полегшує співпрацю та гарантує конфіденційність у роботі з дітьми, сім'ї яких потрапили у складні життєві обставини.
З метою оперативного налагодження соціально-педагогічної роботи та своєчасного надання необхідної допомоги дитині соціальному педагогу необхідно відстежувати момент її відвідання навчального закладу, а це можливе лише за співпраці з адміністрацією закладу.
Якщо в навчальному закладі з'явилася дитина, сім'я якої потрапила в складні життєві обставини, соціальний педагог повинен першочергово вивчити базові потреби дитини: чи забезпечена вона одягом відповідно до сезону, чи регулярно харчується, чи перебуває в безпеці.
В обов'язковому порядку комісією навчального закладу проводиться обстеження умов проживання дитини.
Під час обстеження складається акт обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини. Рекомендуємо проводити обстеження комісією, до складу якої входять представники закладу, у якому навчається та виховується дитина. Зазвичай до складу комісії обов'язково включають заступника директора з навчально-виховної роботи, соціального педагога, класного керівника дитини, громадського інспектора з охорони дитинства. За бажанням адміністрації навчального закладу або за відсутності фахівців до складу комісії можуть входити голова та члени батьківського комітету школи, заступник директора з науково-методичної роботи.
На основі акта та висновків, зроблених під час обстеження, планується подальша соціально-психолого-педагогічна допомога дитині та її родині із залученням до робочої групи всіх необхідних спеціалістів.
Окрім працівників системи освіти, до групи, за потребою, можуть входити представники державних установ (органів виконавчої влади, охорони здоров'я, районних (міських) центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді) та громадських організацій, благодійних фондів, що мають спеціальну підготовку з питань захисту прав дитини в мікрорайоні та області. Найчастіше до міждисциплінарної групи від державних установ залучають таких фахівців:
- працівників психологічної служби системи освіти (соціальних педагогів, практичних психологів);
- педагогічних працівників (заступників директора з виховної роботи, класних керівників, громадських інспекторів з охорони дитинства);
- працівників відділів освіти (представників органів опіки та піклування);
- працівників служби у справах дітей;
- працівників кримінальної міліції у справах дітей;
- медичних працівників.
ВАЖЛИВО!
Соціальний педагог в обов'язковому порядку повинен здійснювати соціально-педагогічний патронаж дітей-переселенців.
На базі навчального закладу соціально-педагогічний патронаж включає:
- виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги і вивчення потреб дітей та їхніх родин. За основу можна взяти «Модель оцінки потреб дитини і її родини», розроблену Департаментом охорони здоров'я Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії;
- розробку індивідуального плану соціально-педагогічного супроводу дитини;
- сприяння в адаптації, дітей-переселенців до нових умов навчання та проживання через проведення тренінгів на підвищення рівня адаптивності дітей, розвиток комунікативних навичок, самопрезентації; ознайомлення дітей із місцевими звичаями та традиціями);
- представлення законних прав та інтересів дітей цієї категорії у виконавчих органах та судових органах влади;
- відновлення та підтримку сімейних зв'язків дитини;
- залучення постраждалих дітей до участі в діяльності позашкільних навчальних закладів з метою створення умов для їхньої самореалізації, розвитку творчих здібностей, зняття емоційної напруженості;
- проведення діагностичної і корекційно-відновлювальної роботи з дітьми, виходячи з індивідуальних характеристик дитини;
- співпрацю із соціальними службами з метою надання гуманітарної, матеріальної, соціальної допомоги;
- створення бази контактів, куди можна звернутися по допомогу: для відновлення документів; отримання всіх видів державної соціальної підтримки (пенсії, допомоги); отримання медичного обслуговування; для працевлаштування; влаштування дітей на навчання та виховання в дошкільні, шкільні, позашкільні навчальні заклади, гуртки, секції; отримання психологічної допомоги; отримання гуманітарної допомоги.
У вирішенні цього питання соціальному педагогові стане в нагоді Дорожня карта для людей, переміщених у межах країни, для вирішення питань соціального захисту та забезпечення першочергових потреб, що розроблена Міністерством соціальної політики України (http://www.mlsp.gov.ua ).
Важливими напрямами в роботі соціального педагога з дітьми, які належать до категорії внутрішньо переміщених осіб, залишаються:
• формування здорового способу життя і свідомого ставлення до власного здоров'я через реалізацію профілактичних і превентивних програм. Тут у нагоді стане впровадження профілактичної Програми Міністерства освіти і науки України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний — рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» (для учнів 5—11-х класів). У проведенні протинаркотичної профілактичної роботи допоможе інформаційно-освітня протиалкогольна програма «Відверта розмова» для учнів 7—9-х класів та їхніх батьків; Українсько-німецький соціальний проект «Раіг РІау — Чесна Гра» допоможе у формуванні відповідальної поведінки та профілактики соціально-небезпечних захворювань, зокрема туберкульозу та ВІЛ/СНІДу; на розвиток статевого виховання учнівської молоді спрямований модуль «Дорослішай на здоров'я!» Програми Міністерства освіти і науки України «Сприяння просвітницькій роботі „рівний — рівному"» серед молоді України щодо здорового способу життя» (для учнів 9—11-х класів та учнів професійно-технічних навчальних закладів);
- профілактика девіантної поведінки, насилля та конфліктів у навчальному закладі;
- проведення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки;
- профілактична робота з учасниками навчально-виховного процесу щодо запобігання суїцидальним тенденціям та діям серед учнівської молоді;
- забезпечення та психологічний супровід підготовки учнів до профільного та професійного самовизначення і життєвої самореалізації (Програмно-методичний комплекс забезпечення професійного самовизначення учнів старшої школи в умовах профільного навчання містить навчальні програми «Побудова кар'єри» (9, 17, 35, 70 год) для учнів 10—11-х кл.). Комплекс схвалений МОН України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах (листи ІІТЗО № 14.1/12-Г-954. № 14-1/12-Г-953- № 14.1/12-Г-952. № і4.і/і2-Г-95і від 23.06.2014). Слід приділити увагу різноманітності світу професій та донести до дітей інформацію про те, які професії користуються попитом на сучасному ринку праці.
У навчальних закладах серед учнів, педагогічних працівників та батьківської громадськості необхідно систематично проводити інформаційні заходи з метою формування толерантного ставлення суспільства до дітей, сім'ї яких опинилися в складних життєвих обставинах (наприклад, «Вчимося бути толерантними», «Ми всі однакові», «Твори добро», «Чужих дітей не буває»).
У межах психологічної просвіти педагогічних працівників практичні психологи, соціальні педагоги на нарадах при директорові, засіданнях педагогічної ради, методичних об'єднань, психолого-педагогічних семінарах, психологічних, соціально-педагогічних тренінгах, психолого-педагогічних практикумах, на заняттях школи педагогічної майстерності повинні надавати інформацію про особливості соціальної адаптації та активності дітей, які мають статус внутрішньо переміщеної особи. Доречним буде акцентувати увагу вчителів на створенні цими дітьми соціальних зв'язків з однолітками, однокласниками, їхньому рівні самооцінки, навичках самовираження (конструктивних та деструктивних), усвідомленні цінності свого здоров'я, життя та відповідальності за власні вчинки.
УВАГА!
Важливим у роботі соціального педагога є ознайомлення та роз'яснення нових законодавчих ініціатив уряду щодо захисту прав дитини.
Особливо це стосується необхідності відстеження нових законів та інших нормативно-правових актів, які зараз активно приймаються з метою захисту та надання допомоги особам у складних життєвих обставинах.
Саме тому соціальному педагогові слід поширювати інформацію про наявність та спектр діяльності державних установ та громадських організацій, де можна отримати допомогу серед педагогічних працівників та батьківської громадськості.
Подібна інформація може бути розміщена в куточку соціального педагога, практичного психолога, на стенді для інформування батьків та дітей. Основна умова розміщення такої інформації — загальний доступ до неї дітей, представників батьківської громадськості, педагогів.
Джерелами офіційної та методичної інформації для спеціаліста можуть стати:
- веб-сайти структурних підрозділів обласної державної адміністрації;
- сайт Міністерства соціальної політики України;
- обласний та районні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
- обласний координаційний центр допомоги громадянам України, які перемістилися з районів проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території;
- обласний центр практичної психології і соціальної роботи.
Для налагодження ефективної консультаційної роботи з дітьми та сім'ями вимушених внутрішніх мігрантів працівники психологічної служби можуть створити консультативний пункт на базі навчального закладу або на рівні району, куди за потреби зможуть звертатися діти зі шкіл, у яких відсутні працівники психологічної служби.